Облаштовуючи дитячу кімнату, ми часто послуговуємося загальноприйнятим звичаєм і з усієї палітри барв вибираємо один з двох кольорів — рожевий або блакитний. Між тим, це не завжди сприятливо для оформлення приміщення і комфортного перебування у ньому маленького мешканця.
Розробляючи колористику, на додаток до стандартного підбору насиченості кольору до розміру, форми, функції і освітлення інтер’єру варто взяти до уваги вік дитини та її характер і уподобання.
Немовлята краще почуваються у світлих кімнатах, оформлених у барвах слабкої насиченості. Кольори не мають, а часто і не повинні бути інтенсивними. Серед насичених кольорів дитина може поводитися неспокійно і дезорієнтовано. Краще використовувати пастельні, освітлені відтінки, а в полі зору розмістити барвисті елементи, декор, іграшки. Вони силою кольору стимулюватимуть малюка, притягуючи його погляд. На цьому етапі також важливо, щоб колір кімнати підходив батькам чи опікунам дитини. Немовля сильніше, ніж будь-що інше, відчуває напруження і дратівливість людей, які його оточують. Якщо опікун не терпить, наприклад, блакитного, краще відмовитися від цього кольору.
Чим старшою є дитина, тим яскравіші кольори і комбінації можна використовувати. У дошкільному віці малюкам надзвичайно подобаються енергетичні поєднання кольорів. З допомогою барв можна цікаво оформити ігровий куточок, виправити неправильну форму кімнати, створити унікальний інтер’єр. На цьому етапі варто поговорити з дитиною, дізнатися про її смаки. Облаштування дитячої кімнати може стати веселою грою, а також приводом для розмови і спільної праці. Така спільно задумана і пофарбована кімната має шанс стати улюбленим місцем малюка, незалежно від її розміру і умеблювання. Дитина охоче буде тут перебувати, бавитися і засинати.
Кімната учня — це вже місце не тільки творчих ігор, але й напруженої роботи. Роль колористики інтер’єру змінюється від стимулюючої, збуджуючої уяву до заспокійливої, сприяючої зосередженню і розумовій праці. Барви у кімнаті стають м'якшими, менш крикливими.
З’являються кольори землі, неба, зелені і сірі. Проте завжди остаточний вибір варто узгоджувати з дитиною.
Кольори кімнати підлітка підбираються дуже індивідуально, і важко визначити правило, згідно з яким вони повинні поєднуватися. Часто вибір наших дітей швидко змінюється, і остаточне рішення є результатом компромісу між їхніми емоціями і нашим здоровим глуздом. Однак варто не відхиляти нестандартні або несподівані пропозиції молодої людини, а сприймати їх як натхнення для створення цікавого, оригінального помешкання.
При виборі кольору для дитячої кімнати слід також брати до уваги характер дитини, пам'ятаючи про психологічний вплив кольору. Для рухливої, енергійної дитини краще планувати кімнату у приглушених, заспокійливих, м'яких тонах (наприклад, блакитний, зелений). Якщо малюк потребує стимулювання, є сором'язливим і замкнутим, відповідна колористика помешкання додасть йому сміливості і впевненості в собі (наприклад, оранжеві, рожеві кольори).
Приймаючи рішення про конкретні кольори в дитячій кімнаті, пам’ятаймо, що вони мають бути предметом задоволення, радості і викликати захоплення, насамперед, у маленьких жителів. Колір повинен стимулювати розвиток і давати можливість дітям перебувати у якомога сприятливішому для них оточенні.